1.Yevhen Vetruk – Banquet Canticle
2.Gjallarhorn – Bugay
3.Gjallarhorn – Hey, That's Not Thunder Roaring Over
Steppe
Hey, that's not thunder roaring over steppe
That is Sirko, the Kosh Ataman,
Invoking his Sich warriors:
"My children, Sich Cossacks!
Hey, come and saddle your black horses!
And we shall go and visit
The most illustrious khan.
And there we shall make much of miracles,
And there we shall make a bloody beer!"
That's not thick mist covering the field, –
That are Sirko and his battalia come out of Sich.
Hey, we thought the eagles are gathering,
But that are Sirko's troops parade.
Hey, we thought the Moon rose,
But that is Father Sirko moved with his battalia.
Hey, we thought the falcon's flying,
But that is Father Sirko on prancing horse.
And when raided tatarian ambuscade,
Sirko shouted at Cossack warriors:
"Hey, fine fellows! Beat and chop them good!
Throw tatarians wherever you choose!"
And so the Cossacks rushed the horde,
And so the horde began to fall.
And we thought the oak rising up high,
But that is Sirko the Cossack fighting the horde.
As the willow uncurling in spring,
Hey, Sirko is coming back.
Hey, Sirko, Sirko, you are glorious of the glorious,
Come rise up and look at the wretched grandchildren!
4.Yevhen Vetruk – Hey On The Sea, On The Black Sea
Ой на морі, на чорному,
На камені на білому.
Сокіл з орлом, сокіл з орлом купається,
Сокіл в орла питається:
"Чи був, орле, чи був, орле, на Дунаї?
Чи чув, орле, про Михайла?"
"Не так сам я чув, не так сам чув, як сам бачив,
Ішли ляхи на три шляхи.
А татари, а татари на чотири,
Козаченьки поле вкрили.
Шапочками, шапочками закрасили,
Підківками зачорнили.
А в тім війську, а в тім війську козацькому
Біжить возок та й покритий.
Червоною, червоною китайкою,
Заслугою козацькою.
А у возку, а у возку було тіло
Порублене, почорніле.
А за возком, а за возком кінь лицарський,
Його веде хлоп козацький.
В правій руці, в правій руці спис довгенький,
В лівий руці меч ясненький.
А із меча, а із меча крівця капле,
За Михайлом мати плаче."
"Не плач, мати, не плач, мати, та й не тужи,
Порубали та й не дуже.
Біле тіло, біле тіло на кавальці,
Яре серце на четверо.
Не плач, мати, не плач, мати, не журися,
А що син твій оженився.
Та й взяв собі, та й взяв собі паняночку
В чистім полі земляночку."
5.Gjallarhorn – Let's Fill, Brothers, Crystal
Chalice
Let's fill, brothers, crystal chalice!
Let the sabres never strike us, let the bullets never get
Our heads!
Let the sabres never strike us, let the bullets never get
Our heads!
Let Ukraine never cry,
Let our glory, Cossack glory,
Never die.
Let our glory, Cossack glory,
Never die.
And Cossack glory is watered by blood,
It's chopped with the sabres, it's cut with the swords
And washed with tears.
It's chopped with the sabres, it's cut with the swords
And washed with tears.
Let's fill, brothers, as long as we have strength,
Till the sunrise,
Till the horn for battle sounds.
Till the sunrise,
Till the horn for battle sounds.
6.Yevhen Vetruk – Hey From Behind The Mountain, From
Behind The Liman
Ой з-за гори, з-за лиману вітер повіває,
Кругом Січі Запорозької москаль облягає.
Облягає москаль Січу, лагерями стали,
Вони ж свого генерала три дні ожидали.
"Дозволь, Петре, дозволь, батьку, рушниченьку брати,
Дозволь тому генералу голівоньку зняти!"
"Не дозволю, пани-браття, рушниченьку брати,
Не дозволю християнську, крівцю проливати!"
Як пішов москаль по куренях запасу шукати,
А московська вся старшина – церкви оббирати.
Ой беруть срібло, беруть злото, ще й воскові свічі…
Зостається пан кошовий з писарями в Січі.
Ой встань, Петре, ой встань, батьку, просять же ж нас люди!
Як станемо на гряниці – по-прежньому буде!
Як станемо на гряниці та й скажем цариці:
"Віддай землі, вража суко, по прежню гряницю!"
"Ой та де ж я, вражі сини, москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий назад оддавала!"
Чорна хмара з-за лиману, а другая – з поля…
Зажурилась Україна – така її доля!
Ой встань, Петре, ой встань, батьку, що ж ми наробили –
Що степ добрий, край веселий та й занапастили!
7.Gjallarhorn – Echo
Majestic vast
Of those lands,
Where the wind sweeps fiercely,
Bends down the feather-grass,
Flies ahead
Through the ravines and steeps,
Through the forests,
Touches the surface of water
And aspires to the celestial blue,
Where the wide covered with clouds,
As the reflection of the earthly ones,
Which stare to the height
With the eyes of the lakes,
And the welkin stares with stars
At their depths,
Where the cry of the stork haven't faded so far…
And having emerged to the boundless steppe,
That runs far away,
Touching the horizon,
One can hear
The Echo of those times,
That strikes as waves
To the far shores of memory,
If the snows of cold estrangement
Didn't cover them… The silent singing of distant times
Shall resound with horn
And clopping of the hooves,
It shall resound with call for the battle
Will you dare to be yourself?
What if it were YOU not Him
On that field?..
And the mist is shrouding the steppe,
As the path
Between two worlds
Shall you take a step back
Into the new time?..
8.Yevhen Vetruk – Ah, Ukraine
Ах, Україненько, бідна годиненько тепер твоя,
Згинули козаки, добриї юнаки, ах, кров моя.
Где ж ви, Хмельниченки, где ж ви, Дорошенки, і ви, Івани?
Смілиє сотники, битні десятники і ви, гетьмани?
Гдесь в поля дикії, гдесь вас в нелюдськії смертухна загнала,
А вісти нашого нещастя горкого вам не дала.
Колись татарському народу дикому страх бив козак,
Ах, тепер страх нови мужньому людові кримський сайдак.
Так нас опасали, так нас оступили зо всіх сторон,
Што тілько нашої крві запорозскої сам ждет ворон.
Браття хорошиє, молойці гожиє во крві лежать,
Без голови тиє, без плеча другиє пісок зоблять.
Кров ллється ріками, услані трупами побитих поля,
На гетьманов голови вложила окови тяжка неволя.
Ні труни, ні ями, погреб меж птаствами проклят маєм,
Бідна головенько, кровная доленько, чим ся стаєм?
За провод, за дзвони – сороки, ворони смутно крячуть,
За попа власного, за дяка гласного вовки виють.
Як много поганьцов з наших же браньцов, дєток малих,
З них неприятельов, з них тепер татаров видим смялих.
Не один внук дєда, не один сусєд сусєда забив,
Власни брат на брата, батько на дитята меч наострив.
Нема ж вже ради, ані поради, што маєм дєлать,
Ах, только горенько і вельми тяженько в куті думать.
Ах, Україненько, бідна годиненько тепер твоя,
Згинули козаки, добриї юнаки, ах, кров моя.
9.Gjallarhorn – When The Sky Becomes Clear
10.Gjallarhorn – Rotting Soul (bonus track)
Де болота ведуть свої тихі розмови,
Де у мороку сплять віковічні ліси
Ще можна почути пісні часоплину,
Які древогради крізь сон пронесли
У димці ховаються часу примари
Прозорі, холодні, але ще живі
Прозорі, бо чаша із напоєм слави
Порожня стоїть, де ростуть буйні трави
Холодні, бо полум'я дике, яскраве
Не гріє їм душі у вічній імлі
Невже славним предкам – довічная доля
Блукати у хитросплетінні гілок?
Невже гідним слави – життя марнувати,
Вбираючи успіх нікчемних думок?
А спів все лунає із мороку лісу:
"Хто гідність продав – того вже не зцілить"
Душевне гниття зупиняти не варто
Хто гнити почав – тому краще ізгнить
А спів все лунає із мороку лісу:
"Хто гідність продав – того вже не зцілить"
Душевне гниття зупиняти не варто,
Плекати надії на зцілення марно,
Гниюча душа – то не небо безхмарне –
Як почала гнити – то краще їй згнить!
